Євген Заєць

Навчання проходило, дуже нестандартно, це дійсно був унікальний курс. Що хочеться відзначити в першу чергу, вам не говорять що і як робити. Чи не обмежують, а навпаки дають проявити свою індивідуальність. Акуратно підказуючи, що не шаблонно, а то що має відношення саме до вас. Це дає вам можливість брати відповідальність на себе, адже тільки так можна досягти успіху в будь-якій справі.

Знаєте, можливо і не дуже коректно порівнювати з іншими, але багато бачив людей які вчилися в інших школах, де під керівництвом викладача, учні роблять хороші кадри (бо їм кажуть що і як робити, немов дітям), а після випуску учні в розгубленості. Тут же вам допомагають стати зрілим, а не виконувати вказівки. І що саме зворушило мене, так це підтримка по закінченню курсу.

Величезним плюсом була виставка робіт випускників, адже за 10 років занять фотографією, я топтався на місці, мріючи про те що хоч колись потраплю на виставку. Так як ми потрапили під карантинний час, виставка була в онлайн форматі. Її промалювали і скомпонували просто дивовижно, я дивився і не міг повірити що все ті фото зробили ми – студенти, нам показали на що ми всі здатні, і цим вселили велику впевненість.

Напевно хтось вважатиме мій відгук занадто захопленим. Але як може бути інакше, коли ти отримуєш те, про що мріяв у справі яке для тебе №1 в життя.

Безсоння

Сталася така історія. В один момент я втратив життєві опори. Відносини, друзі, робота, все обнулилося. Таким чином створився калейдоскоп нескінченних, набридливих думок. Це стало сприятливим грунтом для безсоння. Я був немов розділений на 2 частини, одна була зовнішньої, інша всередині. Немов в божевільній казці, моя місія була зібрати їх воєдино. Запрошення зовнішньої частини всередину себе, і творчий процес, став допомогою і провідником.