Я дуже вдячна курсу Сергія Мельниченка, що навчив мене говорити через фотографію. Відкрив стільки нових авторів, про яких я не знала до навчання. І як же це прекрасно бути чесним в фотографії, не боятися бути осміяним, а заглибитися в пошук себе, втілювати в життя те, чого вимагає душа. Так я вчуся вести діалог з глядачем. Цей досвід і практика арт фотографії після курсу дозволяє змінювати процес зйомки і в комерції.

І якщо при перегляді знімка у глядача виникає питання, чи не в цьому полягає мистецтво фотографії?

Проект присвячується моєму улюбленому синові.

Ти ніколи не знаєш, що знаходиться за межами нашого розуму. Які існують межі розуміння реальності? А може те, що відбувається вигадка нашої уяви? Як одного разу сказав Гаррі Каспаров, що «шахи – це муки розуму». У світі стільки варіантів розвитку подій, що на шахівниці дуже добре це можна простежити. Після трьох ходів з кожного боку існує більше дев’яти мільйонів можливих позицій. А в світі підсвідомості кордони стираються, ти стаєш частиною неусвідомленого, не керованого, де гравець раптом може стати фігурою, а шлях його це квадратна клітина на шахівниці.
Мій син грає в шахи з чотирьох років, і постійні багатогодинні тренування і чемпіонати залишають слід на ньому у вигляді довгих неконтрольованих розмов уві сні. Іноді можна почути розкладену шахову партію, а іноді це внутрішній крик програшу шахіста. Бувають так само абсурдні розповіді крізь сон, про сюжет яких можна тільки здогадуватися або спробувати уявити, що ж насправді відбувається на підсвідомому рівні крізь вислизаючи сни. Складно описати словами ілюзію, можна лише спробувати показати її через об’єктив.