Ірина Власюк

Травма, стрес від війни в першу чергу впливають на тіло. Воно стискається, німіє, перестає відчуватись, завмирає або навпаки тремтить. Через техніки заземлення людина може поновити зв'язок з тілом, що є фундаментальним для відновлення психічної рівноваги. Контакт з природою, обійми, дихання, доторк, рух, спілкування - такі прості і дуже дієві методи, які сприяють покращенню нашого фізичного і ментального стану. Прогулянки та взаємодія з природними елементами як спосіб відновлення резильєнтності. Йога та дихальні практики, які допомагають тілу розслабитися та відчути себе заново. Обійми, доторк та тілесна психотерапія як основа для повернення чутливості, що блокується травматичними станами.

Цей проект слугує нагадуванням про важливість турботи про тіло і психіку під час травмуючих подій та роль природи у цьому процесі.

Серія автопортретів, зроблених протягом життєвого циклу однієї квітки.

На зображеннях квітка, що прикриває обличчя і тіло, є метафорою захисту, але водночас — відкриття себе світу. Квітка уособлює життєву силу, жіночність і відродження, а взаємодія з нею — акт створення власного простору прийняття та любові. Синець на тілі підкреслює дві ключові теми — вразливість і силу, це як спогад про життєві випробування, свідчення того, що навіть попри рани, людина може бути своїм найкращим джерелом натхнення. Тут є інтеграція фізичної реальності з духовною трансформацією, де травма може перетворитись на джерело особистого зростання.

Ця серія візуалізує ідею переходу через портал як метафору трансформації та відродження. 12 зображень - число, що символізує світову гармонію і порядок, вихід із темряви, очищення, новий початок після випробувань.

Шлях трансформації починається з усвідомлення власної внутрішньої сили та потенціалу. Зображення порталів символізують ментальну та духовну еволюцію. Світло є у кожному з нас, і, пройшовши через свої особисті тунелі, ми відроджуємо його і стаємо провідниками для інших. Людська фігура на тлі темряви уособлює момент зустрічі з самим собою, зі своєю сутністю. Її оголеність показує, що для справжньої трансформації потрібно скинути зовнішні оболонки, захисти та ролі, залишаючи лише чисте ядро, яке світиться зсередини.

Краплі принца Руперта - це застиглі краплі загартованого скла, що мають надзвичайно високу внутрішню механічну напругу. Утворюються, коли крапати розплавленим склом у холодну воду. Мають надзвичайну міцність - здатні витримати удар молотком по голівці краплі, але якщо хвостик навіть трохи пошкодити, крапля вибухає зсередини.

Свідомість і тіло людини, що перебуває у війні постійно піддається психологічному тиску і фізичній небезпеці і людина вимушена адаптуватись і справлятись з цим неймовірним навантаженням. Проте часом навіть маленька дрібничка стає останньою краплею і може зруйнувати. Але подібно склу, яке можна заново переплавити, людина збирає себе по шматочкам, щоб заново віднайти свою цілісність.

В сучасному нестабільному світі, який розвивається і трансформується швидкими темпами, де багато воєн, конфліктів та катаклізмів буває важко зорієнтуватись і адаптуватись до цих змін. В першу чергу це відображається на нашому психо-емоційному стані. У своєму проекті «Стани» я розглядаю тіло як віддзеркалення нашої підсвідомості, емоцій і досвіду. Зйомка цього проекту - це була своєрідна невербальна комунікація між мною та героями моїх робіт. Адже ми можемо відчувати один одного, емпатувати і в єдності зцілюватись.

За принципом метафоричних карт кожен глядач має можливість вільно інтерпретувати роботи, виділяючи для себе ті аспекти, які важливі для нього в даний момент, щоб краще зрозуміти свої прояви та стосунки з оточуючими. Аналізуючи зображення, спостерігач може краще усвідомити свій внутрішній емоційний ландшафт. Це своєрідна арт-терапія, платформа для рефлексії та самопізнання через мистецтво, можливість віднайти внутрішню опору у світі, що швидко змінюється.