З найперших оповідань людства, ми межували з різними світами. То боги Олімпу, то чорти з пекла або ж міфічні дракони. І завжди ми від них чимось відрізнялися, але в той же час були схожі. Адже не завжди боги були високо духовними, але і не всі люди ласими. Ця грань, де ж вона?
Читаючи міфи різних народів і досліджуючи загальноприйняті факти, можна зрозуміти, що те що нас об'єднує це любов, в різних її проявах. Адже любити можна по-різному: любити бажаючи, любити сліпо, любити як дитина або батько. Але ще одна грань це відсутність любові. Багато герої, від її відсутності, йшли на відчайдушні вчинки, деяким було все-одно, де лінія життя і смерті. Кожен робив так як йому хотілося і це залежало від того скільки любові він отримає або несе в собі.
Адже і Посейдон був ласий на владу і жінок. А Нюйва, з китайської міфології, через самотності створила людський рід з глини. У Слов'янському світі вічно гнана Морана, мандрувала адже вона приносила за собою не тільки зиму але і смерть, тому не могла знайти і відгуку в серцях людей.
Кожен з нас бореться, за щось своє, щось особисте. І це особисте і є любов'ю. Комусь її не вистачає, і через це сходить з розуму. У когось її було так багато, що він став сліпий. Хтось її не бачив і забирає в інших можливість її отримати. І в кожній їх дії є любов. Така ж дивна і неприборкана, як і саме життя.
