Khrystyna Fedorak

Мисткиня, музикантка, стоматологиня. Народилась в Коломиї, вищу освіту здобула у Львівському Національному Медичному Університеті ім. Данила Галицького за спеціальністю стоматологія. Студентка школи концептуальної фотографії MYPH ART Сергія Мельниченка. Наразі працює з аналоговою та цифровою фотографією, впроваджує в свою творчість елементи декоративно-прикладного мистецтва та колажування. У процесі роботи з візуальним мистецтвом надихається переплетенням і симбіозом сенсорних та духовних елементів, які виникають у процесі дослідження та рефлексій. Понад усе, у своїй творчості мисткиня рефлексує на тему знаходження гармонії між матеріальним і духовним, між сприйняттям ззовні і внутрішнім світом. Цей процес наштовхує на на дослідження, та закручує її творчість у спіраль постійного пошуку.

Придбати роботу автора
Khrystyna Fedorak

Фото-проекти Khrystyny

Сповідь тіней (2023 — 2024)

Сповідь тіней — це підняття завіси, де грають свої ролі гріхи, одержимість, і вічне прагнення до гармонії у великому космосі втраченої духовності.

Цей проєкт — мозаїка, де форми і кольори розповідають історію про внутрішній лабіринт, де я щодня блукаю, та шукаю своє власне значення.

Моя сингулярність (2024)

Так склалося, що я майже не памʼятаю дитинства. Моя Сингулярність — це спроба відтворити давно забуті і викривлені образи-згадки і спробувати знову почути діалог зі своєю внутрішньою дитиною. Інструменти для створення колажів у цьому процесі стають моїми провідниками у подорож, де кожен крок вперед стає частиною повернення у часі в минуле. Де кожен новий шар — це чергове заглиблення у своє підсвідоме.

Ґрунт (2024)

Ґрунт — проєкт про те, як із маленького зерна проростає пшениця, а з пшениці печеться запашний хліб. І як тісно ми переплетені з речима навколо, з причинами і без.

Ґрунт — це хронологія, з якої виросла я, мої батьки та батьки моїх батьків.

Ґрунт — це первинний бульйон, у якому плавають зачатки існування наших пращурів, і життя, котре вони плекали і донесли аж до нас. Це ДНК, яка трепетно вишивається на просторах від космосу до чорнозему Землі нашої. Це час, який зациклений у незворотності, котрий пересікається з горизонтом, що згасає у іржавій імлі безкінечності.

Це самоаналіз, який з підсвідомого поіяло те, ким є я. Це праця, яка замикає коло та вчить відпускати і приймати: людей, яких я втратила, час, в який більше ніколи не повернусь.