Борисенко Ольга

Моє село 8 місяців було в сірій зоні. Перша подорож після здвигу фронту виявилась дуже емоційна. Вся територія замінована дуже щільно та багато снарядів , що не розірвали тому навкруги червоні стрічки та таблички "обережно міни". Дорога перетворилася на одну червону стрічку, види зруйнованих осель та згорілої техніки.

Після ранку 24 лютого 2022 в моїй країні всі стали жовто блакитні. В кожного своя історія. Для мене жовте сонце та блакитне небо кожного нагадування як мені пощастило бути живою. Інші вже не можуть бачити ці кольори. Дехто сьогодні бачить їх востаннє. Бо в моїй країні війна і немає жодного безпечного місця. Залишається лише вірити в перемогу та на наш жовто блакитний стяг.

З початком війни все складніше відрізняти один день від іншого тому фото допомагають зберегти ті відчуття та події які є в житті. Це маленькі спогади з тезисами думок що мене оточують.

1. Наближаю комфорт, переймаюся за безпеку вдома, не зовсім розумію що хочу сфотографувати.

2. Емоційне виснаження, наче спиш з розплющеними очима чи взагалі не спиш чи живеш уві сні.

3. Не можу домовитися з собою. Чи позитив, чи негатив? Щось саме собою виривається назовні. Думки стрибають від роздумів про померлого знайомого хлопця. Треба бути сильнішою та мислити позитивно та щось робити.

4. Інколи буває відчуття, що ти як Аліса впала в кролячу нору і там ти то більша то менша, а то взагалі червона королева намагаєшся все контролювати.

5. Холод сьогодні супроводжує весь день, а хочеться заплющити очі та бачити сонячних зайчиків. Перший сніг це гарно та коли так холодно треба більше обіймів, чаю та теплі рукавички.

6. Гарний день, гарний настрій. Побачила та поспілкувалась з рідними. Надіюсь стану більш здоровою.

7. Інколи колір заповнює все навколо. Мене сьогодні рудий геть усюди та якісь та якісь несподівані пропозиції.

8. Почуваюся в тіні, як і знайомі люди які пішли з життя і лишили по собі лише тіні спогадів та гасло що герої не вмирають.

9. Сьогодні розумієш, що від тебе нічого не залежить і скільки не намагайся все спланувати буде так як буде. Напевне всі люди в моїй країні так себе відчувають.

Поки страшний вірус забирає життя мільйонів людей по всій планеті, жінок навколо світ хоче відновити баланс і дати цьому світу нове життя. На жаль, не завжди їхні благородні прагнення можуть увінчатися успіхом. А поки суспільство плавно йде божевільні в чотирьох стінах, ці борці за справедливість божеволіють у лікарняних палатах. Ось вам завжди голі і незахищені, як фізично, так і морально, вся правда про ти відкриваєшся тобі в неприхованій формі. Я знаю це не з чуток, так як сам ходив через це пекло.Цей серіал про мене і тих самих жінок, які хочуть мати дітей, але зіткнутися з перешкодами на цьому важкому шляху. Це як покарання за злочин, якого ми не робили.

Це шлях через безліч огидних зелено-жовто-блакитних стін, довгі години нервування очікування і жахлива тривога, сотні болісних випробувань і принизливих процедур, різноманітні препарати та важкі вправи. Це довгий і виснажливий шлях, але надія підтримує і допомагає йти вперед, крізь усі перешкоди, адже діти – головні квіти життя. І я впевнений, що ніхто з нас не здасться і врешті-решт ми досягнемо успіху, відкрившись нові двері для когось, на відміну від тих, які день у день закриті багато.

Коли в Миколаєві почалися постійні обстріли ми вирішили їхати далі. Було важко та страшно. Спокійне життя та рідний дім танути на очах. Проте ніколи раніше не мислила, що повертатися буде ще складніше. Наші мізки мають здатність гальмувати всі страшні речі ,що з нами відбувається аби ми мали сили все це подолати. Та коли сало спокійно мій мозок мене наздогнав. Панічні атаки, приступи запаморочення та нескінченного головного болю, запалення нервів та постійна тривожність. Півроку праці з психологом - я намагаюся все це подолати і почуватись захищено в себе вдома.

В дитинстві кожна гра з буденними речами захоплює та переносить в магічний світ. Коли іграшки живуть в дзеркальному вимірі, кімната перевертається і можно крокувати по стелі. Сонячні зайчики в темряві можуть бути магічними медузами, а мильні бульбашки розкривають світ в рожевих кольорах. Аби повернутися до звичного світу ти довго крутишься дивлячись на світло від люстри яка стає кольоровим туннелем. Тут ще і кіт завжди поруч в манічних іграх. В кінці ти вже лежиш на коврі дивишся на світло та бачиш магію та пташок. Кіт поруч. Так за допомогою дзеркал, стелі, світла, мильних бульбашок та кота мій світ ставав наповнений магією.

Кожен регіон України може похвалитися своїми неповторними вишиванками, які відрізняються стилем, кольором, вишивкою, орнаментами та візерунками, і всі вони сповнені символами свободи та незалежності мого народу, традиціями вірності та порозуміння поколінь і регіонів. У проекті я хочу осучаснити ці вічні символи через призму сучасних технологій, відтворивши оригінальні традиційні орнаменти вишиванок.