Невмержицька Оксана

Цей триптих моя метафора стану, коли ти відчуваєш свою крихкість, відчуває як розбиваєшся все сильніше. Відчуття втрати цілісності і рівноваги. Страх розсипатися на дрібні уламки і страху втратити себе назавжди.це є вираженням внутрішніх конфліктів і емоційних турбулентностей, а також роздуми про сутність власної стійкості та пошуку внутрішньої рівноваги у важкі моменти життя.

Моя серія була створена у 2020 році. Мене хвилювало питання, що реальність у моїй країні (особливо в маленьких містечках) часто не відповідає часу в якому ми живемо, ніби загубленість у часі. Мені б хотілось, щоб моя країна, що знаходиться у центрі Європи розвивалася і модернізувалась швидше. Що в свою чергу впливало б на якість життя людей. Як приклад, провінційні лікарні. За допомогою конфлікту кольору і контексту зображуємого, мені хотілося визвати емоції та привернути увагу до цієї теми. А тако ж передати свої суперечливі відчуття, щодо того місця, де людям надають допомогу, піклуються, рятують життя і одночасно, тих умов, які вже давно не відповідають часу, не є прийнятними.

Війна різко і грубо вирвала мене зі звичного щасливого життя, зони комфорту. Потік панічних запитань не полишав, коли ти вперше шукаєш своє безпечне місце. Хто я? Де я? Що я буду робити? Як давно я тут? Чи маю я право на існування? Ти відокремлений від усіх людей, спостерігаєш за життям зі сторони, ніби застряг між реальностями – своєю, якої вже немає, і чужою, яку ти не можеш прийняти, не можеш проникнути. Втрата рівноваги, завмирання, проживання у своєму внутрішньому світі – світі думок і спогадів. Сховатися під ковдрою, як у дитинстві, сховатися від усіх страхів, болю та тривог. Але перебуваючи в цьому стані, ви неминуче зустрічаєтеся з самим собою - досліджуєте свої почуття і страхи, намагаєтеся самоідентифікуватися, пізнати свою силу і прийняти свою слабкість.

Фотографія розповідає історію втрати дому, ілюзії безпеки, та те, як усе надзвичайно крихке і легко знищуване.

Вона відображає завмирання часу та життя. Покриті пилом руїни, наповнені історією, стали свідками того, як війна може в одночасі зруйнувати стабільність, впевненість та мрії. Тут час зупинився, а життя стало колекцією спогадів.

Проте, незважаючи на всі трагічні обставини, зображені на цьому фото, ми залишаємо віру і надію. Відчувши наскільки важко рухатися вперед за таких умов, але важливо відпускати минуле і знаходити сили відновити своє життя. Війна може зруйнувати будівлі, але вона не може зруйнувати внутрішню силу та волю людей.

Смерть завжди була однією з тих тем, які залишають нас під впливом загадковості та невідомості. Наше підсвідоме відображає це відчуття через різні символи, архетипи, фантазії, які часто пов'язані зі смертю.

З початком великої війни в моїй країні, смерть стала занадто близько і скрізь. Страх фоново був зі мною завжди, іноді накриваючи хвилею жаху та безсилля. Я спробувала подивитись на цю тему через призму фотографії та розглянути, яким чином образи смерті впливають на наше розуміння та страх перед нею. Для мене фотографії стала способом виразу внутрішніх страхів та анкетами для підсвідомих асоціацій, пов'язаних зі смертю. Можливо, певні образи смерті нагадують мені про власні об'єктивні або символічні страхи, що допомагає їх усвідомити та подолати.

Фотографія, як мистецтво та спосіб фіксації моменту, може створювати образи які вражають наше чуття. Вона може допомогти нам легше приймати та розуміти фізичний аспект кінця. Підсвідомість може сприймати ці образи як реальність, що допомагає нам адаптуватися до факту смерті, як невід'ємної частини життя, яка настає для кожної живої істоти.

Духовна смерть, більш абстрактна і метафорична. Це може вказувати на стан, коли людина втрачає зв'язок із власною душею, своєю сутністю або цінностями. Духовна смерть може відбуватися навколо втрати духовної ідентичності, моральної деградації чи відмови від внутрішнього розвитку. Хоча фізична смерть є неухильною частиною життя, духовна смерть може бути уникнутою або перетвореною в новий початок. Смерть - це не просто закінчення, але й можливість переосмислення і переходу до чогось нового.

Важливою перевагою фотографії є її здатність сприймати смерть у багатоаспектному світлі. Вона стала інструментом для розгляду її з різних кутків зору, допомагаючи мені краще зрозуміти та долати страхи. Вона може відображати як фізичний аспект смерті, так і підсвідомі, допомагаючи розвивати глибше розуміння цієї теми.