Юлія Драпушко

Візуальна мисткиня, проживає у Києві. Р.н. 1991, м. Першотравенськ, Дніпропетровська область.

Закінчила Київський національний авіаційний університет, Програмна інженерія у 2015 році. З 2015 року вивчала фотографію та мистецтво самостійно та в різних фотографічних школах, таких як MYPH Art фотошкола, Академія фотографії Чекачкова, Харківська школа архітектури (нульовий рік), Київська школа фотографії, Таймстудія.

Юлія презентувала свою серію “The Bath" на Odessa photo days 2021 року, взяла участь у груповій виставці у Міському палаці культури імені Гната Хоткевича у 2022. Її роботи були надруковані у фотокнизі Myph.

Після повномасштабного російського вторгнення в Україну Юлія працювала як менторка в Центрі візуальної освіти, над проектом "Фотощоденник війни”, де була створена фотокнига “Safe Place”.

Проект "Тимчасово переміщені" був представлений на міжнародній груповій виставці "Greifbar" в Saarlandmuseum Modern Gallery, Німеччина, з квітня по серпень 2023 року. А також надрукований в журналі “Плівка та люди”.

Юлія досліджує людську природу, почуття і взаємодію людей з оточуючим середовищем, поєднуючи різноманітні техніки. Також використовує фотографію для створення автопортретів, як інструмент саморефлексії та побудови внутрішньої опори.

Придбати роботу автора
Юлія Драпушко

Фото-проекти Юлії

Автопортрети (2021 - триває)

Автопортрети (2021 - триває) Окремі автопортрети, згруповані разом, як інструмент саморефлексії та побудови внутрішньої опори.

Тимчасово переміщені (2022)

Повномасштабне вторгнення росії на територію Україну має багато наслідків. Ця історія сімʼї моєї сестри та двох котів. Мальок та Корсар все життя прожили в Харкові разом із сімʼєю. Тиждень сімʼя знаходилась під обстрілами та потім виїхали машиною, долаючи небезпечну та складну дорогу. В дорозі погано почувались як діти, так і коти. Дивом вони доїхали до Дніпра та залишили котів на опікунство бабусі, поки самі шукали притулку..

Весною 2022 я та моя тітка (бабуся сімʼї) везли котів в Португалію. Мальок та Корсар проїхали довгий шлях двома машинами, трьома поїздами та літаком, щоб воззʼєднатись з сімʼєю.

Всі фотографії були зроблені з точки зору котів.

Ця особиста історія - репрезентація багатьох інших схожих історій. Сімʼї розділені на невизначений час. Та тварини страждають разом з людьми. Мільйони диких та домашніх тварин загинуло, отримали поранення та втратили своїх людей-опікунів. Частині тваринок пощастило більше, їх вдалось вивезти із зони активних бойових дій.

На кінець осені 2022 року Укрзалізниця евакуювала 112 тисяч тварин.

Ванна (2021)

Серія 'The Bath' була створена під час складного періоду карантину у 2020 році, зокрема в районі Троєщина в Києві. З обмеженими можливостями і світом у хаосі, я розпочала подорож у пошуках внутрішньої опори, використовуючи все, що було під рукою.

У своїй квартирі я шукала внутрішню силу через різноманітні заняття. Я займалась фізичними вправами, йогою, медитацією, вчилась. Але саме проста та глибока дія прийняття ванни, збагачена сіллю та содою, приносила мені комфорт і оновлення. Ванна стала моїм укриттям, місцем відпочинку і відновлення, коли доступ до громадських просторів, таких як басейни, став неможливим. Проте, два роки потому обставини змінилися. Війна стукає у двері, буквально. Дім в Києві, безпечне місце, колись пов'язане з комфортом, зникає. Більше немає безпечного місця в Україні. Ванна стала свого роду сховищем, але з високим ризиком.

Ванна - це просто місце, де я можу робити все, що хочу, як і будь-хто в будь-якому місці.

У серії 'The Bath' я запрошую глядачів порозмірковувати над глибоким зв'язком між простором, силою та людським духом. Це є свідченням нашої здатності знаходити силу та сенси навіть у найскладніших обставинах, нагадуванням про те, що незалежно від зовнішніх сил, ми маємо можливість формувати свої особисті історії і покращувати будь-яке місце нашими намірами.