Скандинавія. Де справжній швед кайфує навіть від того, що просто катається на велосипеді. Де до виховання дитини ставляться так само дбайливо, як до тонкої, скляної ялинкової іграшки. І де люди бояться тебе, емігранта, побоюючись, що ти можеш порушити їхнє усталене, щасливе і безпечне життя. Це складний період, коли ти намагаєшся вжитися в благополуччя, яке створювалося і підтримувалося на найвищому рівні десятиліттями. Ти починаєш ламати свій дух. Ти заново вчишся довіряти людям, як це було до першого життєвого уроку. Постійно борючись за повагу і гідність для себе, своїх дітей і родичів усе своє доросле життя на батьківщині, ти отримуєш відбиток цього болю, який легко читається в очах, хоч би як сильно ти посміхався. І коли виходиш на вулицю, одягаєш маску щасливого місцевого жителя. Але з настанням темряви, коли ніхто не бачить, ти переживаєш усе заново. Спогади, що нескінченно прокручуються в голові, неможливо вивести, як нудне татуювання,
наклавши зверху яскравий і барвистий малюнок. І ти залишаєшся сам на сам із минулим, яке ще не може тебе відпустити. І з теперішнім, де ти ще чужий.
