Народилася 10 листопада 2001 року в місті Малин, Україна. Анастасія
навчалася в школі та завжди займалася різними видами творчості. Після
школи, у 2019 році Дехтярук подала документи до Національного
авіаційного університету на спеціальність Журналістика (Київ). Під час
навчання у 2021 році, Анастасія зацікавилася фотографією та почала робити
вуличні фото та автопортрети. У 2022 році почала навчатися в Миколаївській
школі концептуальної та художньої фотографії "MYPH". Зараз фотограф
працює з вираженням бачення світу, через фотографію вона вивільняє думки
та переживання.
Більше 20 групових виставок по всьому світу та соло-виставка «Життя в білій рамці» (Русі Карабіберов, мистецька галерея, Нова Загора, Болгарія).
Цей світ сповнений обмежень і бути молодим митцем у ньому — це постійний виклик. Я, як молода мисткиня,
постійно відчуваю на собі тягар очікувань і сумнівів. Кожен крок на шляху до самовираження для мене
супроводжується тихим голосом всередині, що стверджує, що мистецтво — це лише примха, захоплення, яке не
варте зусиль і часу.
Для того, щоб мати кошти на життя, доки я не заробляю мистецтвом, я почала працювати флористом. На
початку мене захопила краса квітів – кожен бутон, кожна пелюстка стали для мене символом емоцій, які я
прагнула передати через мистецтво. Але зміни тривали по 12 годин і я почала відчувати як в мені згасає вогонь
художника. Повсякденні турботи почали віднімати в мене бажання творити, залишаючи за собою лише
відчуття втрати себе. Я чистила кожну троянду від шипів, мріючи про щось краще та прагнучи працювати з
іншими квітами, які б краще відображали мене. Троянди стали символом моєї боротьби – боротьби за право на
мрію.
Цей артбук є уособленням того, що мрії здобуваються через терни та шипи. Але для мене саме ця боротьба
робить їх такими цінними. Тут закарбовані моменти болю, але серце продовжує пульсувати в ритмі творчості і
я відчуваю як з кожним наступним вдихом мої мрії проростають у реальність.
Життя в лініях (2022-2023)
Фото-відео проєкт «Життя в лініях» є важливим свідченням життя цивільних
людей під час війни в Україні. У цьому проєкті просувається ідея
спостереження за контрастами - від миттєвих щасливих моментів до страху і
тривожних переживань. Проєкт надає унікальний погляд на реальність
людей, які продовжують жити, любити і сподіватися навіть у найскладніших
умовах. Особливий акцент на малюнках, створених разом з моїм п'ятирічним
братом, вони додають проєкту теплоту, підкреслюючи значення сімейних
зв'язків та надії.
Моє життя в білій рамці (2022-2023)
«Моє життя в білій рамці» - фотопроєкт, який передає драматичний шлях України, що пережила зруйноване минуле радянським союзом та нині стикається з руйнацією майбутнього через війну Росії на території України.
Проєкт візуально зображає історію України від початку з 2000-х років – з моменту мого народження. На моїх дитячих світлинах бачимо наслідки радянщини. На моментальних знімках сьогодення присутня демонстрація руйнування культурного спадку та краси міст, спричинене діями Росії.
Проєкт є відображенням мого особистого дитинства та юності, що сповнене радості, мрій та невинності. Проте наслідки радянського союзу і сучасної війни руйнують мої спогади про минуле та теперішнє. Дитяче обличчя на знімках стає символом найвразливішого боку війни - долі дітей, які втратили свою безпеку та щастя.
Цим фотопроєктом я підкреслюю зв'язок між двома епохами, привертаю увагу до важливості збереження історичної пам'яті і зміцнення своєї національної ідентичності. Я намагаюсь показати, що минуле і майбутнє завжди переплітаються, а наша здатність розуміти цей зв'язок допомагає нам створювати більш свідоме та гідне майбутнє.
