Альона Буря

Країна занурюється у темряву. Але всім вже зрозуміло, що українці не з тих, хто буде засмучуватися через складнощі. Ми починаємо створювати нову реальність. Жити в ній і насолождужатися нею!

«Питання одягу і наготи є важливим з точки зору фізичного здоров'я, мистецтва і моралі: мені просто необхідно висловити свої думки, тому що неможливо весь час уникати цю дискусію. Це зовсім недавнє завоювання свободи людини: адже не так давно будь-який сумнів у необхідності одягу було б відкинуто як напади на моральні принципи суспільства … »

«Правильніше було б ставити питання так: що краще для здоров'я і гармонійного розвитку людини у фізичному і моральному плані? Будь-який лікар вам відповість: нагота корисніша. Відомо, наприклад, що шкіра відновлює свою життєву енергію, якщо її безперешкодно підставляти повітрю, світлу і природним елементам. Ніщо не заважає потовиділенню, всі органи відновлюють свої функції; шкіра стає м'якою і пружною і втрачає блідість, як рослина, позбавлена світла. Експерименти показують, що коли шкіра позбавлена світла, кількість червоних кров'яних тілець зменшується разом з гемоглобіном. Тобто, життя стає менш інтенсивним. Це є зайвим доказом того, що прогрес цивілізації не завжди є таким як вважаємо, і вимагає наукового дослідження.»

Жан-Жак Елізе Реклю. «Людина і Земля»

У квітні 2023 року я брала участь у резиденції у Нюрберзі. Ми оселилися у комфортному хостелі в історичному центрі міста. Коли я зайшла в свою кімнату, то одразу ж закохалась. По-перше, жовта постіль та рушники. Обожнюю такий жовтий. По-друге, кімната знаходиться на останньому поверсі старої будівлі, і вся стеля у зрізаних кутах. Це такий кайф для мене. Кожного ранку я застеляла постіль так само як вона була, коли я заселялася - рівними прямокутниками. Протягом дня спостерігала за квадратиком сонячного променя з вікна. Коли працювала, всі предмети на столі розкладала “під лінійку”. Отримувала максимум задоволення від свого простору.

Я вирішила закарбувати свої емоції. При всій своїй рівності кімната не виглядала “правильною”. Вона наче заманювала мене зробити звичайні речі “неправильно”.

Цією сюрреалістичною серією я хочу донести простий посил - навіть у найправильнішому оточенні, на думку більшості, думайте та робіть все по-своєму. А якщо ви ідеально підходите під простір, у якому опинились - зупиніться та переконайтесь, що це ваш вибір.

Можна все життя прожити і не помітити, що ти був щасливий.

Так і я, постійно мріючи про свою власну нову домівку, не помічала краси та романтики зйомної квартири. Так, шпалери старомодні. Так, підлога стара та пофарбована. Але ми були щасливі саме у ТОМУ місці та у ТОЙ час. Все розставила по місцях війна. А зараз я з теплим сумом згадую підлогу залиту сонцем, тіні моїх квітів на стіні і шторах. Адже краса це не тільки те, що ми бачимо, але і те, що відчуваємо.

Помічайте все, що поруч. Цінуйте тих, хто поруч.

Головне не втратити себе.

Зараз я як ніколи відчуваю втручання сторонніх людей у своє життя. І це не лише про війну. Це також про те, що за нами (українццями) спостерігають, аналізують наші дії та роблять висновки. Коли ти нестабільний, то важко відрізнити свої думки від тих, які тобі нав'язують. Я відчуваю постійний тиск. Це мене знімює. Навіть якщо я цього не хотіла. Але у всьому є плюси.

Я зрозуміла як мало дійсно потрібно, що ми були щасливі і у нас було ВСЕ. Зрозуміла, що не так легко мене зламати і це багато для мене значить. Дуже сподіваюсь не розгубити все це.