Ірина Кабиш
Ірина Кабиш – мультидисциплінарна художниця з Києва, Україна.
Перетин мистецтва і логіки є центром її художніх інтересів. Природа світла — ще один великий інтерес, який рухає творчим процесом Ірини.
Як художник, винахідник інтер’єрного освітлення та модель, Ірина завжди була близька до образотворчого мистецтва та фотографії. Та все ж саме COVID-карантин нарешті приніс їй у руки камеру. Почала працювати над особистими мистецькими проектами після закінчення Київської школи фотографії та MYPH (Миколаївської школи молодої фотографії).
Вибрані виставки:
- «Нові міфології» - групова виставка, Єрмілов-центр, Харків, 2023 р.
- «MYPH 5 Anniversary» - віртуальна групова виставка, Baroque Gallery, 2023
– «Українська Герніка» – Грузія та Швейцарія. Співпродюсер і автор світлової
інсталяції «Кривава Ватерлінія», Тбілісі, Берн, 2022
- «НОВЕ ОКО» - групова виставка, New ART gallery, Київ, 2021
- Виконання світлової інсталяції проекту «Іррадіація» в рамках Lviv Fashion Week,
спільно з проектом Ultra Sound Clothing, 2018
Фото-проекти Ірини
Сюрреалістичне Хюґе
Окупанти чинять терор проти кожного українця. Зима в блекауті під час розпалу війни.
Що це?
Згасло світло.
А тепло?
Можливо ще є зв’язок?
В нас достатній запас води?
Це надовго?
Це аварійне, екстрене, планове відключення?
Не ясно.
Таке наше теперішнє, помножене на невідомість.
Сюрреалістичне хюґе.
Чи є щось сталим в цих умовах?
Ми.
В нас є Ми. І наша воля.
Увага! Оголошено повітряну Тривогу!
Ми підемо в укриття?
Морально — підемо.
З нами грають в цю смертельну рулетку.
Серія «Сюрреалістичне Хюґе» існує, щоб засвідчити, що, в розпал війни, тепло є з нами.
Як і
абсурд життя… коли ракети летять над головою. У виняткові моменти перепочинку, коли сон
змішується з реальністю, а цілий рік тягнеться як доба… у маренні, жахах, снах і мріях.
Межа між здоровим глуздом і сюром давно перемішалася в абстрактних уламках затіяної
«української Герніки».
Вірогідно, що непідробні почуття, лагідний обігрів, осяяна ніжність, непереборна лють,
щире
розуміння — генеруються саме в Україні, як і вічне, нескінченне, надреальне.
О, включили світло!
Треба бігти, допоки є інтернет.
Художник в Україні має поспішати. Я встигну.
Окупанти чинять терор проти кожного українця. Зима в блекауті під час розпалу війни.
Що це?
Згасло світло.
А тепло?
Можливо ще є зв’язок?
В нас достатній запас води?
Це надовго?
Це аварійне, екстрене, планове відключення?
Не ясно.
Таке наше теперішнє, помножене на невідомість.
Сюрреалістичне хюґе.
Чи є щось сталим в цих умовах?
Ми.
В нас є Ми. І наша воля.
Увага! Оголошено повітряну Тривогу!
Ми підемо в укриття?
Морально — підемо.
З нами грають в цю смертельну рулетку.
Серія «Сюрреалістичне Хюґе» існує, щоб засвідчити, що, в розпал війни, тепло є з нами.
Як і
абсурд життя… коли ракети летять над головою. У виняткові моменти перепочинку, коли сон
змішується з реальністю, а цілий рік тягнеться як доба… у маренні, жахах, снах і мріях.
Межа між здоровим глуздом і сюром давно перемішалася в абстрактних уламках затіяної
«української Герніки».
Вірогідно, що непідробні почуття, лагідний обігрів, осяяна ніжність, непереборна лють,
щире
розуміння — генеруються саме в Україні, як і вічне, нескінченне, надреальне.
О, включили світло!
Треба бігти, допоки є інтернет.
Художник в Україні має поспішати. Я встигну.